«Плавильний котел» Донбасу: як російська агресія змінює демографічний ландшафт регіону

Одним з неминучих наслідків російської окупації південного сходу і півдня України є кардинальна деформація колишнього демографічного стану цих регіонів. Відразу відкинемо конспірологічні теорії, що час від часу з'являються, про те, що в Кремлі є секретний план, згідно з яким жителів тимчасово окупованих територій ешелонами вивезуть до Сибіру, а на їх місце тими ж ешелонами привезуть зібраних по всіх закутках Федерації росіян. Насправді все набагато простіше і цинічніше: колоніальна політика російської держави, що називається, на рівні «заводських налаштувань» завжди орієнтувалася на русифікацію населення «нових» територій. «За чотириста років територія Росії збільшилася в 36 разів. Російський народ не стільки завойовував землю, скільки брав її в полон» – так на початку ХХ століття писав філософ російської еміграції Федір Степун. 

Військовополонена земля...

Так було завжди... За часів підкорення Сибіру російські «першопрохідці» винищували корінні народи цілими племенами або витісняли їх на околицю захопленої ойкумени. Те саме спостерігалося в радянській Прибалтиці, коли з усієї Росії до Латвії, Литви та Естонії в пошуках життя, максимально наближеного до «за бугром», зі своїм статутом хлинули потоки носіїв імперської ідеології. Щось подібне сьогодні відбувається на Донбасі. 

І тоді, і сьогодні процес «збирання російських земель» можна з повним правом назвати злочином проти людства. Так, стаття 49 Четвертої Женевської Конвенції категорично забороняє державі-окупанту здійснювати примусове індивідуальне або масове переселення осіб з окупованої території на територію окупуючої держави і переміщення частини власного цивільного населення на окуповану територію. Але, як люблять говорити сучасні російські філософи, історію пишуть переможці...

Тому, навіть без секретної папки з ще більш секретним планом зміни демографічного складу окупованого Донбасу, цей процес розгортається і буде проходити, так би мовити, за замовчуванням, за вже не раз відпрацьованим сценарієм. Кремлівські пропагандисти майже не говорять про це вголос, але очевидно, що частка «потомкових росіян» у складі населення регіону, що «повернувся в рідну гавань», буде неминуче зростати. євреїв з Єгипту

Вихід...

Справедливості заради, зазначимо, що в разі суду в Гаазі пом'якшувальною обставиною можна буде вважати відсутність масових депортацій, як це було, наприклад, у роки сталінської колективізації. І не тому, що в російськомовних Донецькій та Луганській областях проживають «брати», яких прийшли рятувати, а не висилати в «місця не такі віддалені». Тут звільнення життєвого простору відбувається само собою, природним шляхом: півтора мільйона внутрішньо переміщених осіб (за звітами Єдиної інформаційної бази даних України за 2021 рік) втекли від смути, що почалася в 2014 році, сотні тисяч – від великої війни в 2022... Насправді кількість внутрішньо переміщених осіб набагато більша. Просто далеко не всі офіційно реєстрували такий статус. 

Маршрути «еміграції» були різні: підконтрольні законній владі області України, Європа, Росія... Остання, до речі, не упустила шанс отримати за рахунок все більш зануреного в соціально-економічну прірву окупованого Донбасу робочу силу, в тому числі кваліфіковану, наприклад, досвідчених гірників. 

У вересні 2021 року глава промислового холдингу «Колмар» Артем Левін з трибуни Східного економічного форуму повідомив, що було прийнято рішення поступово позбутися вахтового методу видобутку вугілля на шахтах Якутії і як перший крок у цьому напрямку з «ДНР» і «ЛНР» на ПМЖ було вивезено близько 2 тисяч шахтарів разом з сім'ями. Їм, розповів він, «допомогли з російськими паспортами і поселили в Нерюнгрі». Напередодні російського вторгнення, 19 лютого 2022 року, адміністрація «Колмара» заявила, що «через загострення ситуації в Україні і наростаючу загрозу бойових дій... ми приймемо у себе сім'ї, глави яких мають досвід роботи у вугільній промисловості». Тоді цим планам вирішити кадрові проблеми завадила оголошена в ОРДЛО мобілізація. Замість Якутії шахтарі Донбасу в якості гарматного м'яса поїхали на фронт. Тим часом, від ідеї переселити донецьких і луганських гірників до Нерюнгрі в «Колмарі» досі не відмовилися – на офіційному сайті холдингу як і раніше актуальна пам'ятка «для громадян республік Донбасу», які готові переселитися до Далекосхідного федерального округу для роботи на шахтах Якутії. 

Важко сказати, наскільки в силу цих, часто форс-мажорних обставин, скоротилося населення на окупованій території Донбасу. Місцева влада всіляко заперечує факт демографічної катастрофи і, найімовірніше, перебільшує кількість своїх «підданих», адже від цього залежать дотації з російського бюджету. Російський демограф Олексій Ракша стверджує, що на цих територіях «зі статистикою величезні проблеми», включаючи масштабні приписки. Він нагадав, що в «ДНР» і «ЛНР» двічі проводили «республіканський перепис населення»: у 2019 і 2021 роках. «Реальні результати засекречені, всі публікації щодо чисельності населення нових територій — фейки», — зазначає соціолог. 

Ласкаво просимо!

Однак, очевидно, що демографічні втрати на окупованому Донбасі дуже великі. Про це, до речі, свідчить величезна кількість вакансій не тільки за робітничими професіями, а й у сфері освіти, медицини.  При цьому, ватажки «республік» і дрібніші гауляйтери не втомлюються повторювати, що населення підвладних їм територій неухильно зростає. Нібито мешканці регіону активно повертаються. 

Так, російський чиновник Андрій Чертков, відряджений Кремлем на посаду «прем'єр-міністра ДНР», заявив місцевим журналістам, що «населення Донецька може збільшитися до 1,5 млн осіб».  Для цього, на його думку, до «столиці Донбасу» повинні повернутися мешканці, які виїхали, а молодь залишатися в місті. Однак, якщо згадати ситуацію з фільтрацією «возвращенцев» в Шереметьєво, стає абсолютно очевидно, що до рідних домівок (найчастіше, до рідних згарищ) повернуться небагато. Крім того, слід врахувати, що до 2014 року в обласному центрі проживало близько 975 тисяч осіб, тому, навіть якщо всі, хто виїхав, повернуться, а молодь не поїде в пошуках кращого життя, досягти анонсованої Чертковим чисельності населення Донецька в 1,5 мільйона не вдасться. Очевидно, що оптимізм «прем'єра» тримається на розрахунку масового заселення Донбасу жителями російських регіонів. 

Але, як то кажуть, що у «московського гостя» на думці, те у ватажка «ДНР» на язиці. У вересні 2025 року Денис Пушилін на VI Форумі соціальних інновацій регіонів заявив, що «Донбас завжди формувався і в перший етап відновлення після Першої світової війни, і після Великої Вітчизняної війни за рахунок того, що він був і відразу ставав густонаселеним. По суті, стягувалися люди з різних куточків нашої країни».  Він визнав, що «відхід на фронт багатьох донеччан ускладнив ситуацію з демографією в ДНР», але запевнив, що за рахунок припливу переселенців «демографія у нас зростає зараз, але нам потрібно ще».

В унісон з його заявою в тому ж вересні пролунали слова «мера» Маріуполя Антона Кольцова, до речі, теж російського чиновника-«парашутиста». Він на своїй сторінці в Телеграм пообіцяв, що в приморському місті «вже незабаром буде жити до півмільйона чоловік». За його, нічим не підтвердженими словами, зараз у Маріуполі проживає 330 тисяч осіб. «За прогнозами, відображеними в майстер-плані, ми очікуємо, що в перспективі двох-трьох років населення може збільшитися майже вдвічі — до 500–550 тисяч осіб», — заявив він, уточнивши, що «в місті дуже чекають як на людей, які вирішать повернутися додому, так і на фахівців, які будуть розвивати місто». 

Місцеві жителі скептично поставилися до планів Кольцова. У коментарях до його повідомлення вони прекрасно зрозуміли, про що саме говорить «мер»: «Як би мігрантами не заселили... Іпотека... подивіться тільки, чого вартий новий проект «Жовтень». Місцевих під бульдозер, а потім заселять з усієї Росії, головне, щоб гроші були на цю іпотеку».

І тут потрібно визнати, що голос народу влучив точно в десятку. Саме іпотечна програма для «нових регіонів» найчіткіше демонструє, що окупований Донбас готується прийняти велику кількість переселенців з РФ. Вона на окупованих територіях України відрізняється від російської. Так, в РФ придбати житло в іпотеку можна тільки в регіоні проживання покупця. А це дуже дорого. Наприкінці 2025 року заступник голови комітету Держдуми з будівництва та ЖКГ Олександр Аксененко визнав, що «у людей зараз просто немає можливості купувати квартири, тому що за нинішньої ключової ставки і зростання цін збір суми навіть на перший внесок за іпотекою займе кілька років!». Дійсно, в Росії перший внесок може становити від 20% і вище, а процентна ставка за кредитом залежно від банку коливається від 21% до 23% річних. 

Тому умовний «середній клас», особливо з російської глибинки, активно почав придивлятися до «возз'єднаних» регіонів. Іпотека тут доступна жителю будь-якого куточка РФ, перший внесок удвічі менший, ніж у Росії, а процентна ставка всього 2% річних. Тут доречно згадати слова луганського директора так званого «республіканського центру «Мій бізнес» Філіпа Дробіняка. У червні 2025 року він на одному з майданчиків Петербурзького міжнародного економічного форуму підтвердив, що «в цілому у нас зараз відбувається досить великий приріст населення, багато людей переїжджають з інших суб'єктів Російської Федерації».  За словами окупаційного чиновника, для російських колоністів «планується велике будівництво».

І в цьому він абсолютно правий – паралельно з перетворенням росіянами на руїни Бахмута, Мар'їнки, Авдіївки тощо, на Донбасі почався справжній будівельний бум. Так, в «ДНР» до 2030 року заплановано будівництво близько 8 мільйонів квадратних метрів іпотечного житла. У «ЛНР» теж заявили про 5 мільйонів квадратних метрів нового житла. Найбільш масштабне будівництво сьогодні розгорнулося в Маріуполі. Ватажок «ДНР» Денис Пушилін чи не щотижня підписує “укази” про виділення земельних ділянок для «інвестиційних проектів». Місцеві ріелтори цитують приїжджих покупців, які, навіть незважаючи на відносну близькість фронту і дефіцит води, готові викладати великі (до 1,5-2 тисяч доларів за квадрат) гроші за «будиночок біля моря».  

"Ми з родиною почали шукати житло в Маріуполі, тому що хочемо жити біля моря в місці з гарною екологією. Також в Маріуполі... привабливі пропозиції щодо зарплат для мого чоловіка — він працює електромонтером. А ще екологія в місті набагато краща, ніж у Красноярську", — розповіла російським журналістам одна "нова маріупольчанка". Тим часом, як видно з оголошень, багато хто з потенційних клієнтів раніше нічого не чули про Маріуполь і навіть назви міста не знають. Але дуже хочуть тут жити... 

Потенційними покупцями житла на окупованому Донбасі є не тільки просто багаті «великороси», а й ветерани «СВО». Так, лідер російської партії «Справедлива Росія – За правду» Сергій Миронов нещодавно запропонував безкоштовно видавати землю на території «ДНР», «ЛНР» і так званих «Запорізької та Херсонської областей РФ» окупантам, які «визволювали» її. Путін підтримав цю ідею. «Земля для учасників СВО – так, згоден. Більш того, на деяких територіях – наших історичних – такі рішення вже приймаються. Але в цілому ви абсолютно праві, я б це підтримав і розширив би цю практику», – заявив він.

Звісно, маріонеткові влади «республік» кинулися виконувати побажання свого господаря. Так, у листопаді 2025 року Денис Пушилін заявив, що «доручив Мінбуду ДНР спільно з Міністерством майнових і земельних відносин надати пропозиції з питання забезпечення житлом наших захисників і членів їхніх сімей». У «ЛНР» теж взяли до відома вимогу російського диктатора. «Продовжуємо працювати над забезпеченням населення доступними земельними ділянками для житла та підтримки сімей учасників спецоперації», - відрапортував керівник так званого «управління Росреестра по ЛНР» Денис Гедзерук.

Отже, чиновники «ДНР» і «ЛНР» заявляють, що до 2030 року буде побудовано близько 13 мільйонів квадратних метрів житла. Це багато чи мало? Дуже приблизно і в середньому можна говорити про 150-160 тисяч квартир у різних містах «республік». Якщо прийняти, що середня сім'я складається з трьох-чотирьох осіб, то в них зможуть оселитися 500-650 тисяч осіб. Очевидно, що далеко не всі вони будуть переселенцями з Росії. Також очевидно, що не всі будівельні плани мають збутися. Однак для того, щоб серйозно розмити демографічну карту довоєнного Донбасу, приїжджих росіян цілком вистачить. 

Дим без вогню...

Як зазначалося вище, конкретного плану виселення корінних жителів Донбасу і заміщення їх приїжджими росіянами немає – цей процес як невід'ємна частина російської імперської політики відбувається сам по собі. Але, все-таки, деякі гарячі голови іноді намагаються прискорити і масштабувати його. Можна розглядати такі спроби як «запаморочення від успіхів», але можна і задуматися...

Ось, наприклад, у вересні 2025 року жителі «ДНР» дізналися про існування якогось плану щодо їх переселення в Забайкаллі. Зазначимо відразу, що інформація про це виявилася фейком. Але тут цікаво інше – вона спочатку не була призначена для читачів Донбасу. Про можливе переселення 47000 донецьких сімей на непідконтрольних територіях дізналися тільки з спростування цієї новини – після того, як сепаратистське «Донецьке агентство новин» оприлюднило її з позначкою «Фейк!».

«Інформація, що розсилається в месенджерах про те, що 47 тисяч сімей нібито переселяють з ДНР до Забайкальського краю, є фейковою. Ліпове розпорядження уряду Забайкалля... просто не існує», - написав «офіційний сайт» «республіки».

Тим часом, у самому Забайкаллі ідея підселити до них мешканців неспокійного Донбасу викликала великий суспільний резонанс. Ця дійсно недостовірна новина поширювалася виключно на ресурсах російської Сибіру і, найімовірніше, була спрямована на дискредитацію керівництва Забайкальського краю або покликана з'ясувати ставлення забайкальців до можливого напливу в їх край великої кількості «донецьких». Жителів же «ДНР» місцеві ЗМІ заспокоїли, що сибірське заслання їм не загрожує. Але, як то кажуть, «ложчики знайшлися, а осад залишився». Далеко не все в цій новині можна вважати фейком. Наприклад, аргументація авторів виглядає досить достовірно. Так, в неіснуючому розпорядженні уряду краю міститься інформація про «нібито значне погіршення екологічної ситуації, дефіцит водних і паливних ресурсів, а також несприятливі умови для життєдіяльності в ДНР». А це вже чиста правда...

На цій же правді було побудовано і вельми дивне звернення до жителів Донбасу колишнього глави «уряду ДНР», а нині губернатора Оренбурзької області Євгена Солнцева. "Дорогі жителі ДНР, я чула про ваші проблеми... Чому ви не прагнете до кращих умов? Розгляньте можливість переїзду до нас, в Оренбурзьку область. Тут, звичайно, неідеальні умови, але місць вистачить усім. І ми допоможемо вам із житлом" – простягнув він «руку допомоги» донеччанам. Однак, як з'ясувалося, не безкорисливо. «Ваше житло в ДНР потрібне нашим хлопцям, які стали щитом для всіх нас», – пояснив він багатовікову суть «визвольної місії» російської армії...